Коли вбиваєш рідну матір -
Шокує всіх. Та ось воно!
Чому ж ми можемо вбивати
Країну, де ми живемо?
Давно забули про природу,
Про ліс дрімучий, як в казках,
Залишили ми його вроду
Лиш у смітті та у пеньках
Тому і дихати нам важко
Стає все більше з дня у день,
Бо лісоруб нас залишає
Без богом даних їй легень.
Річки страшні і болотисті
Давно приводять всіх у шок
Подарували їм намисто
Із пластику та коробок.
Колись із джерела водиці
Було попити залюбки,
А зараз - страшно подивитись,
Сміття, довкола і шклянки.
Нащо вона тебе зростила,
Життя віддала джерело,
Кохала, пестила, любила
Поки дитинство не пройшло.
Коли непотріб розвиваєш,
То вже немає вороття...
По суті матір ти вбиваєш,
Яка дала тобі життя.