В турботах ще гаряче сонце літнє
сховалось у люстерцях соняхів.
Лише Петрів батіг уперто квітне
на перехрестях польових шляхів.
Серпневий вечір тихо догорає
і медом пахнуть яблука в саду.
Він зустрічає свіжо теплим чаєм,
бо літо вже пришвидшує ходу.
Дощами зорі падають із неба,
ще цвіркуни співають до зорі,
та мухи віддали вже Спасу требу
і хочуть спати ситі комарі…
Доносить легіт запах матіоли,
а ти сидиш, закутавшись у плед…
Все як колись під звуки радіоли –
без цукру чай і твій коханий… Фрейд.
26.08.2020
