***
Із грудневої рябої темені,
що крокує в свято,
одиноко
виглядаю в січень.
Що іще мені
від прийдешнього чекати року?
Сколочу коктейль із різних напоїв –
із надії, віри та любові,
і згадаю старовинну заповідь –
не запнутися на добрім слові.
Слово має впевнене відлуння,
тихе, непомітне, незвичайне –
кинуте у злагоді і думі,
відгукнеться дивними речами.
Тож кажу всім: гарного здоров’я,
сяяння очей і світлий планів!
В слові – світобачення і доля,
а у долі – слово нездоланне.
І занурюсь у святкові клопоти –
мерзлий морок, теплу замороку –
і засяю в ялинковім золоті
за півкроку
до нового року.
28.12.2020
Фото з мережі Інтернет
