Присвята
всім любителям риболовлі
Чимало людей люблять цей тихий вид відпочинку. Щоправда, не завжди він тихий, але … якщо постаратися і встати раненько, коли ще сонечко потягується десь за горизонтом – то тихий… і насолода неймовірна… Хіба тільки десь очеретина схитнеться від ще сонної пташини, чи пролунає перше «ку-ку-ріку» раннього півня. А так - красота: спокійна дзеркальна вода, бо ще вітер її не колише - десь спить в верболозах - вранішня прохолода і тишина… Така тиша, що й сама ступаю обережно, щоб не розбудити когось з тутешніх жителів природи…
Вибираючи містинку, «нюхом чую», що вона для мене. Не потрібно великого простору, щоб закинути дві вудочки недалеко від берега…
Наді мною іноді знайомі шуткують, що могла б ловити рибу у ванні. Могла б, кажу, тільки зимою, а влітку люблю насолоджуватись світанковою красою навколишньої природи.
Та й , взагалі, якщо стати на позицію лінивого обивателя, то можна лежати на дивані до обіду, навіщо та риболовля, тим більше, що пенсії достатньо, щоб купити раз на тиждень карася, коропа чи білого амура на одну - дві сковорідки… Але ж це зовсім не те… і не для мене…
Тут, на природі, душа співає і карасик, який купиш в магазинах, чи на базарі зовсім не смачний, бо не знаєш де і коли він впійманий…
Улюблену наживку роблю завжди сама. Це невеличкий кусок тіста з білої муки, яєчного білка і пару капель запашної олії. І рибі приємно, і мені до вподоби така наживка. Прямо відчуваю себе «інтелігентною рибачкою».
Отож, присяду тихенько на вибраній містинці коло води, закину вудочки і жду… Поплавок хить-хить, карасик скуб-скуб… і вже поплавок лягає над водою… Не спішить карасик ловитися, мабуть також щось відчуває… Коли раптом… смик- смик-смик і потягнуло поплавок на дно… Помалу витягую щось важкеньке… і очам не вірю… На гачку гойдається черепаха… Заглотила гачок так, що сама не справлюся, щоб її зняти з гачка, не поранити. Зову на допомогу чоловіка. Разом знімаємо черепаху з гачка і випускаємо у ставочок з проханням більше не попадатися…
Крім карасика, наживку із тіста полюбляє коропець і білий амур.
Білий амур – це моя улюблена риба. У ньому менше кісток, ніж в карася і м'ясо ніжно-біле. Правда його впіймати важко, але іноді попадається на гачок.
Зі всіх видів ставкових риб його тільки купляю, щоб відвести душу, коли хочеться риби, бо на риболовлю їздимо тільки влітку.
Пам’ятаю випадок на одному ставку. Сидять рибаки, вже сонце припікає, а риба не ловиться, хоч уже всілякі наживки перепробували… І тут вудочка стріпнулася, наче прокинулась від сну. Поплавок легенько почав віддалятися. Тягну до себе і відчуваю, що щось величеньке на гачку. Вода взялася хвилею, чим визвала цікавість у сусідів - рибаків. Показалася голова рибини, а в мене думка - хоч би не зірвався… хоч би витягнути з води… Коли витягнула, то в деяких чоловіків щелепи відвисли. Красавчик, білий амур, дістався жінці. Це було незабутнє враження…
Коропець також ловиться на тісто, але він по особливому клює. Так спокійно, наче ліниться, роблячи услугу рибаку. Його треба вміти ловити, щоб не зачепитися вудочкою десь під берегом в очереті, чи під кущем верболозу.
Хоч бувають виключення і тут. Колись витягла коропа із середини ставка. Думала, що зачепилась за корягу, бо поплавок туди потягнуло. Як почала витягувати, то перша думка була, що це чобіт, чи великого розміру черевик, що часто буває у наших ставках.
Завжди стараюся дякувати Господу за те, що дав можливість побути на природі; ставку та водиці –за відпочинок, з надією повернутися до них знову, незалежно від того впіймала, чи не впіймала рибину...
А як цікаво спостерігати за ставковими жителями. Ось виглядає любопитна голова жаби і моститься на поплавок, щоб на ньому погойдатися. Друга жабка виглядає з ряски і всідається за метр-півтора від берега. На її голівці прилип листок верболозу, закривши одне око. Як тільки кумедно вона старалася лапками його зняти, наче кішка, що вмиває голову й вуха. Це була неймовірна картина.
Жаль, що не сфотографувала, бо на рибалку не беру телефону, люблю тишину і спокій.
В. Ф. – 01.07.2020
Прочитала про Вашу риболовлю і собі захотілося порибалити. Це справа хоч нелегка, бо треба знати всі її тонкощі, але ж яке задоволення приносить! Гарно написано!
Дуже вдячна
Не сумуйте, Світланко, може ще порибалимо з Вами, а не получиться, скоро "грибалити" у лісі будемо задоволення не менше Головне, щоби здоров'я, а бажання є завжди.
За наші бажання
Сподобалася,Віро, мені Ваша риболовля! У мене і чоловік, і син були заядливі риболови, іноді і мене з собою брали, та я не ловила, а квіти збирала, купалася, загорала, а юшку варили і їли всі разом, незабутні часи...
до Вас іноді загляну - "тихо" 
Дуже приємно, що нагадала щось приємне 
