Ти зазирни у мої сни,
Про більше не питай.
Душа воскресла восени
І понеслась у рай.
Там все безжурне, неземне
Вібруюче, хмільне,
Таке нестримне й кам'яне
Водночас. Час нирне...
Та раптом марево... Туман
Викручує думки...
Це що... ілюзія, обман?
Сон кінчився таки!
І винесло, мов з-під землі...
Кругом усе своє...
І ліжко, тапки, як і імлі....
Вже ранок настає...
П.С. Велике враження справив на мене твір Макса Кідрука "Зазирни у мої сни". Всім охочим раджу прочитати. Занурення у світ фантазії, потойбіччя. Мандрівка вулицями Рівного. Америка. Сни. Вам це буде забезпечено.
