Квітне літечко буйним зіллячком
І метеликами, й джмелем,
Котрий вибрав таку сопілочку,
Що оглух лопух під брилем.
Ранок виспався поміж росами,
Та й пішов поміж чебреців,
Він ногами своїми босими
Налякав мишей і зайців.
Плине сонце понад ліщиною
І шукає мої сліди,
Що згубились між конюшиною.
Ген, побігли аж до води.
Багатіє луг диво-квітами,
Господинею в них – бджола,
Не один раз вона тут літує.
Хмарка тінню в траву лягла.
П’ють зернятка життя з колоссячка,
І з землі. Нива запашна!
Кукурудза своє волоссячко
Ледь фарбує. Така смішна!
Скоро літо протопче стежечку
В царство осені по росі,
Жовті кине тоді мережечки
На берізки, що в полосі.*
Скоро й груші зарум’яніються,
В цьому році такі рясні!
Коли ж птахи у вись піднімуться,
Нам залишать свої пісні.
Вкриє осінь все позолотою,
Непідвладний їй лиш туман.
Швидко час летить за роботою:
Для зими вишива жупан.
18.01.2020.
* – лісопосадки поміж полями.
Ганна Верес (Демиденко).
