ДОСВІТ
Вогкий блават стелився по долині
І тихий легіт полоскав зорю...
А та світила особливо нині,
Вмочивши пензлик в золота вогню.
Стікали сльози росяних мережив,
Немов морозко в літі заблукав...
І диригент за рухом кожним стежив,
Розклавши музику на тисячі октав.
Не зводив погляду з останньої зірниці,
Що розчинялась в мареві небес...
Не впорався... Не зміг не спокуситься,
І розпочав феєрію оркестр!
Який то досвіт! Боже любий,
зчуйся,
Бо я не в силі ту красу знести...
Ногами босими...відчуй росу... розуйся...
Я хочу промінь в пригоршнях нести.
Н. Карплюк- Залєсова.
4.06.20.