Як боляче, коли втрачаєш друга,
Як гірко втрату цю оплакує душа, –
Тяжка вселяється у серце туга,
Печаль глибока гасить вогники в очах…
Хто зможе смуток твій тяжкий відчути,
Що тінню болі відбивається в очах,
І на обличчі мармуровім скутий
Гірким смаком на міцно стиснутих губах?
Лукавити душа не здатна, звісно,
Не вміє приховати всіх своїх страждань,
Й на рани їй хтось сіллю трусить злісно,
Коли вона потрапить в гнівний чийсь капкан.
Болючіші стають душевні рани,
Дошкульно прорізає наскрізь душу біль,
Вона тихенько плаче й замерзає,
Рядном самотності закривши рани слід…
08.06.2014
