Поема
1
Як очі всі —
синь-синява —
Небесне сяйво осява!
О, те, що бачив я один
Світло всевиддя
із глибин!
Отець і Син.
О, що мені тоді спитать?
О розвидняється!
заки почне світать.
О серце-наковальня
біля раю...
І як хто себе вириває
видирає
і як мене Дух уподобав
видирать! —
я Духа рать.
І як Отець повів не умирать —
на горах жить!
писать
кипіть!!
орать
перевертать...
да горна горнє горло —
обдирать!
щоб космосу ця тля
не сіла
як сонце та
на
перший горб осілку...
я ревнував його
до довгих тіней!!
а Бог учив —
щоб тіней не кидать —
як у зеніті Богоматір!
А щоб скупляти темінь Світлу —
у серці — золото кувати!!
І жити скраю раю —
ще й мовчать...
Хай повне Сонце
й моя нагість —
наглість!
Хай
дивний рай!
ще і страшенна — благість!!
2
Сіється слово
кільчиться кільчиться мова
світ — не випадковий
Він проростає
за словом
СВІДЧИТЬ ВСІМ СЛОВО
НЕПОДОЛАННО
Свідчить про Слово
відтята глава Іоанна
Як я літаю —
з передсердя й осердя
випорхнуть руки
святого Твого милосердя!
Любов Твоя міцна
не втяти основу!!
То сіється
сіється
святиться в слові!
А гуркіт! — Майстерня.
А все ж непогано
історія свідчить! —
Неподоланні!!
Сіється слово
кільчиться вруниста мова!
І світ набруньковано
світ проростає
за словом
3
Нісан. —
Набруньковування.
Дали тільки оцту.
Веселії воїни. —
Сидять у
пророцтвах...
Страта не закінчилась, і хто відповість?
Тому таки воїни
не сходять
із місць.
Не розп’яти любов!
бо воскресле є слово!
Хто розп’яв був Месію —
простягаються знову!
Руками? серцями?
За словом!
4
Куди зіви,
греки і скіфи?
Йосип з Ариматеї
з нерозп’ятої любові теї
(любов не розп’яти)
з нерозп’ятої неї
не впав на п’яти —
душа не в п’ятках
Не з’їсти собакам й воронам
світ кінчивсь
старі стезі кінчились
А слово? —
сказало було «в багатого
буде похоронений».
Йосип — схоронник
любов не в воронах...
Любов!
сонце — як хліб до печі...
серця розпечення...
Накдімон бен Горіон* повзе
ще не знає:
безсмертя! безсмертя,
приречений...
сад
в любові — все час-простір випадають...
нема нікого —
любові розпечення!!
скільки напаровано
на суші
і на дні моря!
Любов ніколи не погорьована
сонце — у піч за горами...
5
Сонце — здорове!
сонце бадьорить —
го;ри!!
сонце блаженне!
здоровить й
здоро;вить
любов нерозп’ята —
любов слово
говорить
Бог воскрес!
Ангели білі
в одягові світлім-білім
до печери влетіли
як любов світодіяла —
з печер
в тілі
в тілі
Бог-Слову серця;
залишили
й несмілі — більш смілі
а слабкі — нездоланні
незнані — кохані:
добре знанії
зі староцерковного паскудства — преобразити
людство!
Любов —
не розп’яти!
і слово не закувати!
не пов’язати.
Атом — і атоми
атом і атоми!
все буде — взнаєте
це колись взнаєте!
6
Любов
все знає.
7
Світ ледачий,
любов — люблячих бачить.
Любов
все бачить:
як літаю
то з мойого серця
обнімають всіх руки —
святого Твого милосердя!
І буває сідаю
аж там скраю раю
художників декотрих
Твої руки поезії
піднімають —
і обіймають!..
якщо я й не чекаю —
моє слово
раптово
Тобою
в Тобі —
так для них засіяє...
що і бачать
те
чого й не родив — як для краю!
Чуття раю
це...
В них я там
знемагаю, бо літаю
й з мойого серця
обнімають їх —
руки Твого милосердя!!
...сіється слово
кільчиться
кільчиться
мова...
Вселюдськість не випадкова!
бо вона проростає
за Словом.
29.10.2014
* Никодим (єванг.)
