Що ти робиш з моїми думками?
Хто ти є коли дивишся в очі?
Як знайшов ти у скринях з замками
Мою ніжність у потемках ночі?
Хто ти є коли дивишся в душу
І куди ти мене забираєш?
Я гадала, що з місця не зрушу.
Дозвіл розуму ти не питаєш.
Хто я є коли поруч з тобою?
Дотик рук ненавмисний раптовий.
В цей момент я прощаюсь з собою
І народжуюсь знову. Святковий
І печальний водночас мій спокій,
Коли знаю, що ти так далеко.
Це безпечно. Я в тіні глибокій.
Та тобі виявляється легко
Віднайти через миті і милі
Моє сяйво і жити у серці.
Захопити мене в свої хвилі
І дозволити жити веселці
В моїх днях. І чекати наступну
Нашу зустріч хвилююче-ніжну,
Коли прийдем на відстань доступну
Ти розтопиш в мені зиму сніжну.
Чудовий вірш! 
