( пiсня)
I
Серед тисяч шляхiв,
Серед тисяч дорiг
Є стежина - додому веде.
Та не кожен зумiв,
Та не кожен зберiг
Ту, єдину, що у серцi живе.
Її неба блакить,
Її жовтi поля,
Чорнозему гаряче тепло
У серцях запалить
Непоборна земля -
Все до щему крiзь маки цвiло.
Та ввiрвалася лихом вiйна,
Чорним смутком накрила вона
Україну i лине бандурою пiсня жива...
Пр.:
Зазвучало молитвою соло надiрваних струн -
За синами, за доньками - славними дiтьми країни.
Запалало вогнями сердець благовiстами рун,
Бо вiддали життя за майбутнє країни.
Зазвучало молитвою слово надiрваних душ.
До Небес полетiло, сльозами долаючи хмари.
I болiтимуть Землю тi рани поламаних руж,
А в очах поколiнь зайнялися в надiї срожари.
II
Їх єднала любов
До життя, до людей,
До землi, що колоссям ряснить.
Засвiтилися знов
Сяйвом тисяч очей -
Зорепадом у серце летить.
Вiчний cпокiй знайшли
У Небесних садах,
Зацвiли бiлоцвiтами хмар,
Пам ́ятаємо ми,
Наяву та у снах
Правди цей смолоскиповий жар.
Йшли до бою, в надiї, вони
Для дiтей Сонця стяг зберегти
Та вiддати з долонь у долонi в майбутнi свiти.
Пр.:
Зазвучало молитвою соло надiрваних струн -
За синами, за доньками - славними дiтьми країни.
Запалало вогнями сердець благовiстами рун,
Бо вiддали життя за майбутнє життя України.
Зазвучало молитвою слово надiрваних душ.
До Небес полетiло, сльозами долаючи хмари.
I болiтимуть Землю тi рани поламаних руж,
А в очах поколiнь зайнялися в надiї срожари.
16.06.2020 Португалiя