Торкнулась думки подихом імпреза.
У серці розпогодилось: весна.
Чому ж спокою не дає береза,
Її відрада нинішня смутна?
Заплетені косиці у дрібушки,
Прокинулась в бруньках жага життя…
Чому ж на окоренку шерхлі смужки
У мене викликають співчуття?
По ко́му носить увесь вік плерези
(Знов невеселі хлинули думки
Й пригнічують розсудливість, тверезість) —
Невже сліди байдужої руки
Отої, що живе кромсає лезом,
Віддавшись ненаситності у бран?..
Стоїть вся забинтована береза,
І крапле сік у дзбан із її ран.
Зворушлива, душевна Ваша лірика, Валентино!
Згадалися чудові слова доброї пісні "О доброте бессмыслены слова":
"Деревья плачут от людей лихих,
О людях добрых думая наверно.
Но тень берёз и для сажавших их
И для того, кто им же режет вены."
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Носить увесь вік плерези по своїх сестрицях, знищених байдужою рукою березах.
Глибоко зачепили актуальну тему знищення навколишньої природи,використавши, як завжди, маловживані слова.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудова лірика! Фінальний штрих мене просто ошелешив. КРАСИВО і яскраво. Саме так треба писати, щоби читачі відчули щирість рядка, силу і красу образних знахідок. Респект!!!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отої, що живе кромсає лезом
Віддавшись ненаситності у бран?..
І нівичить життя тверезо
Думає про себе лиш " баран "
Хоч грубо, та правильно!Пробачте, люди інколи себе поводять гірше за тварин...
Дуже гарно, написали про біль берези!
Натхнення Вам, успіхів і високих поетичних злетів! Діждатися кращого завтра,Божої Вам благодаті, дорога Валентинко!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зворушлива, душевна Ваша лірика, Валентино! 
,
