|
Ниви золотом серпень укрили,
Загронився лози живопліт.
Колоски долу стеблі схилили,
Мовби шепчуть: – Солдате, привіт!
Усміхнувся він – йде вільно далі,
Доки хлине осяяна ніч,
І зірки, мов перлинки печалі,
Засумують мільйонами віч...
Наче привид, іде не озветься,
Бо в селі сторониться людей.
Дітвора з нього гучно сміється –
Безтурботні... Що візьмеш з дітей?..
Надвечір'я вгамовує бризки,
Що здолали криничну глибінь.
Розчиняються сонячні блиски –
В'яло тонуть в озерну гладінь...
Він на березі довго буває,
Осока́ де росою тремтить,
І задумливо вдаль поглядає,
Бо душа неспокійна болить.
Бідолаха, який в те повірив,
Що скінчились жахіття війни
І видіння оскалами звірів,
Не упнуться кошмаром у сни...
Автори: Сичов Ігор, Юрій Шибинський
Ветеран
Налились к золотому августу
Винограда спелые грозди,
А на поле кивают колосья,
Будто шепчут: "Привет, солдат!»
Он в ответ отвечает: «Здравствуйте!»
И гуляет до ночи поздней,
А с небес жемчужинки-звезды
На него печально глядят…
В старом храме он молится истово,
В его сердце надежда сокрыта:
Что печали навек забыты,
Что теперь он обрёл покой…
Что добрался до тихой пристани,
Позади тревоги и битвы,
Что теперь труды и молитвы
Станут мирной его судьбой…
Неприметным бредет он призраком
Деревенской тихой околицей;
Детвора по дворам смеётся
Беззаботно - а что с них взять?
Серебристо-хрустальными брызгами
Холодна вода из колодца,
И неспешно заходит солнце
За озёрную сизую гладь.
Он сидит часами у берега,
Где осока росою смочена,
Смотрит вдаль, удивляясь молча,
Что вернулся домой живым…
Бедолага, который поверил,
Что война для него окончена -
Как кошмар, не нагрянет ночью,
Не вернется виденьем злым.
Автор – Игорь Сычёв.
Художник – Беата Куркуль.
ID:
870157
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 31.03.2020 19:52:30
© дата внесення змiн: 31.03.2020 19:52:30
автор: Елвін
Вкажіть причину вашої скарги
|
