Земля морозом вся покрита,
і лід не тане, сніг мете,
мандруючи по стежці білій,
гукаю квітень:
де ти є?
Я знаю, що ось-ось вже прийдеш,
весну з собою приведеш,
і квіти зійдуть на світанку,
побачу сонце врешті-решт.
Тепло настане й сірі будні,
як хмари в небі пропливуть,
холодний вітер, більш не буде,
не буде днів отих, як ртуть.
Вже чути, як курличуть плиски,
і прилетів пернатий грач,
лежить дитина у колисці,
весна прийшла!
тільки не плач.
А я стою та поглядаю,
гукаю квітень, де ти є?
і ось, летять птахи із краю,
кругом вже квіти, розцвіли.
