Помінялося мислення
І змінилося бачення.
Раптом все в світі стислося
До великого значення.
Витрачаєш і зважуєш
Кожну мить, наче золото.
Розділяєш розважливо,
Віддаєш дуже дорого.
Невідомо. що діється,
Наростає напруження.
Ждеш, як Божої милості
Сонця в зоні відчуження.
Всі обличчя заховані
За медичними масками,
Всі емоції сковані,
Стали сірими масами.
Хтось жалкує за втраченим,
Вчиться жити з провиною...
І найважче призначення -
Залишатись ЛЮДИНОЮ.
Головне - не здаватися,
Низько духом не падати!
А весні посміхатися,
Щоб знайти краплі радості.
Переглянути цінності,
Оцінити можливості.
Є межа всякій міцності,
На межі справедливості.
Милуватись природою,
День прожити непланово...
Скористатись нагодою,
І почати все заново!
Щиро дякую! 
