Нашому смутку потрібен скрегіт стертих шин,
коли замовкає пісня запилюжених черевиків.
Нас менше у всесвіті, ніж уламків машин,
та не менше, ніж слів, жорстоких і диких.
У моєму наплічнику - лев, синій віл і орел,
з тобою мандрують кити і летючі єноти.
Нас зачекались різні highways to hell,
аби через вічність я знову спиталась:"Шо ти?"
Заряджай, застібай і щодуху злітай до зірок,
щоб торкнулися вилиць вітру тремткі повіки.
Від зими до обрію - навмання нерішучий крок,
щоб здіймали до Бога дороги піщані туніки.
