Поч. 9 сек.
Згадую нашу юність молоду,
Яблуневий сад, що біліє в цвіту.
Білий бузок, що буйно розквітав.
І ароматом своїм нас чарував.
Пригадую твої ніжні слова,
Від яких паморочилась голова.
Незабутні молоді ті роки,
Ніжний, теплий дотик твоєї руки.
Згадую, буйні поля навкруги
В яких маки багряним цвітом цвіли,
Поміж ними ромашки, як зорі,
Які вкрапились в зеленому морі.
Як серед росяних трав ми брели
І мріями найщасливіші були.
Серце гріло невідоме тепло...
Як же то усе, давним-давно, було...
Так давним-давно усе це було...
Згадую юність, фею чарівну,
Думками до неї я часто спішу,
В неї розраду завжди шукаю.
Жаль. Що більше її не пострічаю.
Вкотре згадую юність чарівну,
Той яблуневий сад, що був у цвіту...
І через сиву свою давнину
До нього я, ще не один раз, прийду.
До тебе в своїх мріях я прийду...
І в тій туманній давнині віднайду...