Ця розповідь про хлопчика,
Маленького художника,
Пензель, полотно, картини його
Оживали, варто лиш намалювать йому було.
Його малюнок весни ожив наяву,
Шум ріки задзвенів у гаю,
Молоді листочки позеленіли,
За спиною від тепла шия спітніла,
Пташки, мов артисти, виступають
Нових пісень співають,
Небо ясне з сонцем над головою,
Недалеко дівчина стоїть незрівнянної краси,
Ніби весну веде за собою.
"Тому всі мої картини й оживали
Вони тебе красуню чекали",
"Без тебе мене б ніколи не було,
Зі мною востаннє ожило твоє полотно."
На все на світі є причина,
Де є любов, там є людина,
І чудеса навколо нас,
Здавалося, в таких звичних речах.
Любов і дружба це найбільші із чудес,
Початок їхній – щирий особистий інтерес.
Бо все що справжнє зсередини,
То вже є чудо у людині.