Слізьми умившись в тиші,
Печаль в душі і самота,
Моя любов уже десь вище,
Там, де протяглися небеса.
Стиснувши руку в кулак,
Немов би зупинився час,
На тій годині, де любов
Окрилила з ним нас.
Відпустить про нього спогад на хвилину,
Як життя своє залишити пустим,
Так існує в мене час, що плине,
Пусто, в тузі за ним.
Мить до миті, а смерть та страшна!
Забере й не віддасть вже ніколи,
Розлука назавжди - ці слова -
Ще страшніше за смерть, усвідомить.
