Одного разу ... тридцять років потому ... Частина 2
НОВОРІЧНИЙ ШЕДЕВР
Вранці вона прокинулася від тиші. Злякалася:
- Чому не дзвонить будильник? Проспала, все проспала ...
Сон зник раптово. Пахло кавою, за вікнами шуміло море.
- Ах, так ... Я ж тепер в казці перебуваю, - згадала, посміхнувшись. Знову заплюла очі, відчула, як його губи доторкнулися до скроні. Відірвавшись, тихо прошепотів їй:
- Сьогодні закінчується наше з тобою третє десятиліття ... Тридцять років ... Відкинувся на подушку поруч. Обняла його за плечі, голову поклала звично.
- Пам'ятаєш наш перший Новий рік? У нас тоді навіть ялинкових прикрас не було ...
Ти ножицями різала дощик і прикрашала маленьку ялинку -кілька гілочок на столі, пам'ятаю, - відгукнувся їй в унісон, - але сьогодні спати часу немає ... І кухні немає, і плити. Тільки ми і море ...
Здавалося: узбережжя належить їм одним. Чайки покірно віддали їм на час частину свого простору. Легко злітаючи з хвилі, в небо спрямовувалися, поверталися ... Ці двоє теж поверталися в їх далеке минуле, що нахлинуло хвилею. Забирала стихія дрібниці проблем, суєту, залишивши їх двох на березі життя - головне одне для одного. Тепло рідної руки, блиск улюблених очей ... як завжди, і як вперше ... так казково і так реально ...
День рухався до завершення, стрілки годинника наближалися до заповітного числа. Сьогодні - виключення з сімейної традиціії ... Так адже казка - жанр особливий ... Хіба чекаємо чудес ми в новорічну ніч? Телефон вивів зі сплячки за кілька хвилин до заповітної риси відліку нового часу.Задзвонив відчайдушно ... Почули голос сина:
- Мама, далеко ви? Зібралися вже всі за столом, чекаємо вас, ніяк дотелефонуватися не могли ...
- Далеко, синку. Ми на березі морському. Сюжет новий вирішили з батьком написати, придумали ...
- Де? - голос сина поперхнувся від несподіванки. Вона почула тишу за столом. Самій раптом стало тривожно: там сини, внуки, ялинка виблискує вогнями ... Раптом голос іншого сина боязко вимовив:
- Гірко! Що додати? Гірко! - тепер усі кричали в телефонну слухавку: "Щастя! З Новим роком! Ура, батьки! Ось це придумали!"
- Мамі солодко буде, я шампанське відкоркував, столу немає, як у вас, на каменях біля самого моря ми, чуєте, як воно шумить, зірки замість ялинкових гірлянд ... Радості вам, діти, всім нам радості! - впевнений батьківський голос заспокоював. Свято продовжується…
Кажуть: "щастя - мить. Тільки йти до нього довго і важко". Він цілував її улюблені губи - аж голова йде обертом.
- Це казка наша, - тихо йому шепотіла, - щастя ти моє ...
Зірки посміхалися з неба, море дарувало срібло місячної дороги ... І десь поруч з ними, за спиною, стояли тридцять прожитих років - невидимі співавтори їх новорічного шедевра
ID:
876083
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 16.05.2020 04:09:14
© дата внесення змiн: 16.05.2020 04:09:14
автор: Калиновий
Вкажіть причину вашої скарги
|
