Окремішньо від доль хитросплетінь
На острівку— любов-анахоретка.
А ми безжурно та без озарінь
Із іншими несли здобутків метки.
Зневажена, сама пішла у скит
І для обох молила в неба щастя.
Вивчала смуток наш до ком і титл,
Серця прохала їй відкрити навстіж…
Сахалися її. «Мовчи, завмри!» —
Кричали душі, викриті невмисне.
Вуста шептали змучено: «Помри» —
Вона й пішла, мовчазністю пречиста.
Були ти, я, й окремішньо вона —
Любов-дарунок, через край чутлива,
Й безмовність наша, сплутана в думках
По-зрадницьки тремтливих і фальшивих.
Чудова, душевна лірика, яка ні кого не залишає байдужим!
Так було і є у всі часи: "Любов- це найважливіше і найдорожче, що є у людей, але не всім це подобається!"
Приємно читати, Валентино, таку гарну, цікаву лірику!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Були ти, я, й окремішньо вона —
Любов-дарунок, через край чутлива,
Й безмовність наша, сплутана в думках
По-зрадницьки тремтливих і фальшивих." Гарна лірика з ноткою суму.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудова, душевна лірика, яка ні кого не залишає байдужим!
Нехай любов єднає! 
