Від нас з тобою залишились тільки квіти,
Вишневі квіти, що лягли на сторінки
Любові нашої, яку нам не прожити,
Яка у двері інші вставила замки.
На книгу впали білі квіти в ту хвилину,
Як розійшлася поміж нас сира земля,
Зронила вишня над безоднею сльозину,
Покрились снігом долі нашої поля.
Ми на початку ще завершили читання,
Ми перейшли зі старту - в фініш, з щастя - в біль,
З близьких - в далеких, із розмови - у мовчання,
А сторінки нові - в вологу, сіру цвіль.
Нам вже ніколи нас з тобою не прожити,
Всі почуття перетворилися на прах,
Від нас з тобою залишились тільки квіти,
Вишневі квіти на вологих сторінках...
***