Давно тебе я прописав в душі,
Не на одне життя, а на всі решту.
Хоч інколи здається – ми чужі…
Люблю таку - чарівну й трохи вперту.
Коли мовчиш… Здається – все – кінець…
Шукаю мило й мотузок на шию.
Лишень подує теплий вітерець,
Я наче вовк на Місяць знову вию.
Та що поробиш – лише я люблю,
Тобі не стану любим я ніколи.
По вечорах шукаю я зорю,
Яка зове мене за видноколи.
Я весь пропах тобою до кісток,
Живу майбутнім, думаю про краще.
Випробуванням маю я урок,
Прожиті дні для мене - дні пропавші.