В твоїх очах сапфірові вершини
І крапельки смарагдових полів.
В моїх — відтінки бу́рштину й цитрину,
Мільйони те́рпких кавових вузлів!
Твої вуста — розе́ із присмаком любові,
Мої вуста — рубін, напівсолодкі Каберне́.
Коли перетинаються їхні кордони,
Душа німіє, бо надто вже міцне!
В твоїх руках магнітне поле ніжності,
З відтінком хамства Ре́тта Ба́тлера.
Мої — це дотик мрійності та щирості,
Симфонія тактильності мого й твого співавторства!
Твоїми тембрами гіпнотизуються думки,
Голос глінтвейном зігріває і п'янить...
З моїм сопрано оживають всі хто без душі,
В тобі ж воно коханням мерехтить.
І я блукаю мапою, стежками твого тіла,
Планетою моєї пристрасті, ванільного шаленства...
Залюблена тобою, але цього й хотіла,
Нехай без відпочинку! А нащо нам сієста?
