Я сліпо іду, сам не знаю куди
Ніч закінчиться і зійде сонце,
У безодні мене побачиш ти
Ми неначе сліпі незнайомці.
Не узрієш у натовпі мою тінь,
Й відчуття, що тривожить шалене.
Пролітає у ньому мільйон мерехтінь,
Що пливе водночас до мене.
Вже затихло усе навкруги,
На душі пустота і зневага.
Були рідні, а стали тепер вороги,
Хоч признатись назріла відвага.
Я просто іду, сам не знаю куди,
Час покаже все рано чи пізно.
Залишились в думках незримі сліди,
Пробиваються у вічність грізно.
