|
Какие бывают породы лошадей?
Забайкальская лошадь.
Кучерявые лошади – большая редкость в мировом коневодстве.
Кроме Забайкалья, курчавые лошади встречаются в небольшом количестве на территории современного Таджикистана в местной локайской породе лошадей, а также в Саудовской Аравии и в некоторых других странах.
Стандарт породы существует с 1940 года и имеет силу до настоящего времени.
Забайкальская лошадь – аборигенная порода лошадей, которую степные кочевники разводили еще в первом тысячелетии до нашей эры.
В этой породе лошадей в большей мере сохранилась кровь ее диких предков, а вместе с ней и ценные биологические и хозяйственные признаки и отличия.
При малом росте лошади этой породы отличаются удивительной выносливостью, отлично приспособлены к круглогодовому табунному содержанию в условиях резко континентального климата, нетребовательны к кормам, неутомимы в работе, особенно под седлом.
Эта порода лошадей, преимущественно тюркско-монгольского происхождения, сложилась в течение многих веков на территории современной Читинской области от смешения лошадей древних тюрков, населявших Забайкалье, и лошадей монгольских племен.
В настоящее время большая часть имеет характерный тип с высокими мясными качествами, хотя в последние годы набирает популярность верховое коневодство.
Якутская лошадь.
Якутская лошадь (якут. сылгы или саха ата) - аборигенная порода лошади, распространённая в Якутии.
Порода выведена народной селекцией под сильным влиянием естественного отбора.
Эти животные хорошо приспособлены к суровому климату севера.
Они отлично себя чувствуют только в том регионе, где они живут в естественной среде.
Многие фермеры из других областей пытались завести в своем хозяйстве якутскую лошадь, но не всем удается воплотить свою мечту и развести этих животных.
Летом якутские лошади сильно худеют, так как нормально пастись им мешают бесчисленные комары и мошки.
Для защиты животных местные жители жгут в деревнях специальные дымокуры, которые отпугивают дымом мух и комаров.
Приобрести данную породу лошадей можно на специальных племенных заводах.
Хафлингер - идеальная лошадь для всей семьи.
Это лошадь хороша, как для спорта, так и для фермерства.
Лошади породы Хафлингер неприхотливы и выносливы, они регулярно используются для работы на фермах в Альпах.
Кроме того данная порода лошадей является основой Австрийской кавалерии, из-за их удивительной устойчивости и идеальной психики.
Имеют добрый нрав, легко поддаются обучению в различных видах работ.
Доступны для эксплуатации взрослыми, детьми и неопытными работниками.
Лошади породы Хафлингер могут спокойно ждать часами в одном месте не создавая никаких проблем.
Хафлингеры знамениты своим долголетием: срок жизни до 40 лет, репродуктивный период - до 30 лет.
Цыганская упряжная лошадь.
Цыганская упряжная лошадь (другие названия: тинкер ирландский коб, ирландская рабочая, ирландская пегая) – порода лошадей, выведенная в Ирландии.
Тинкер – это немецкое и голландское название данной породы.
Ирландцы его не употребляют, так как это слово цыгане считают обидным.
Здесь более распространенным является название «коб».
Под данным термином понимают лошадь с небольшим ростом, приземистую, массивную и плотно сбитую.
На сегодняшний день цыганская упряжная лошадь знаменита почти в каждом уголке мира и становится все популярнее.
Наибольшей популярностью эти животные пользуются в Америке.
Они, как и лошади фризской породы, имеют очень высокую стоимость.
В то время, как лошадь менее знаменитой породы оценивается до тысячи долларов, цыганская упряжная лошадь или фриз стоит от десяти до двадцати пяти тысяч долларов.
Фризская лошадь.
Фризская лошадь, Фриз - порода лошадей, выведенная в Фрисландии, провинции на севере Нидерландов.
Эта порода отличается от остальных своими фризами (это длинные ворсинки от пута до венечка).
Фризская порода лошадей принадлежит к коренной голландской породе, облик которой сформировался более семи столетий назад.
Вообще, упоминание о фризах в исторических хрониках встречается на тысячу лет раньше, но их описание мало похоже на коней современной породы.
В те времена это были неказистые, невысокие, но очень работоспособные лошадки, на которых фризские всадники воевали, а фризские крестьяне пахали.
Фризская порода лошадей неприхотлива.
Они легко переносят смену климата, реже болеют.
Наличие пышных щеток на ногах, вопреки мнению многих, не располагает к образованию мокрецов и прочих болезней ног, напротив, вся грязь и бактерии остаются на фризах.
Ахалтекинская лошадь.
Ахалтекинская лошадь, или ахалтекинец - верховая порода лошадей, выведенная на территории современной Туркмении предположительно около 5000 лет назад.
Это древнейшая из культурных пород, оказавшая влияние на многие породы.
Относится, к числу чистокровных пород, так как является эталонной верховой лошадью и на протяжении 5000 лет не имела скрещиваний с другими породами.
Хорошо приспособлена к сухому жаркому климату и прекрасно акклиматизируется в других условиях.
Порода произошла от местных лошадей, принадлежавших кочевникам Средней Азии.
Эти лошади были известны еще 3500 лет назад.
Уже тогда ахалтекинские лошади резко отличались от других лошадей благодаря своему высокому росту, сухому телосложению и изяществу.
Благодаря такому содержанию ахалтекинских лошадей у них сформировался особый характер и внешние данные.
На протяжении веков внешние данные ахалтекинских лошадей не изменились, сегодня они выглядят, как и в древние времена.
https://curious-world.ru/
Перевела на украинский язык 9.02.20 6.15
Які бувають породи коней?
Забайкальский кінь.
Кучеряві коні – велика рідкість у світовому конярстві.
Крім Забайкалля, кучеряві коні зустрічаються в невеликій кількості на території сучасного Таджикистану в місцевій локайскій породі коней, а також в Саудівській Аравії та в деяких інших країнах.
Стандарт породи існує з 1940 року і має силу до цього часу.
Забайкальский кінь – аборигенна порода коней, яку степові кочівники розводили ще в першому тисячолітті до нашої ери.
У цій породі коней більшою мірою збереглася кров диких предків, а разом з нею і цінні біологічні та господарські ознаки і відмінності.
При малому зрості коні цієї породи відрізняються надзвичайною витривалістю, відмінно пристосовані до круглогодового табунного існування в умовах різко континентального клімату, невибагливі до кормів, невтомні в роботі, особливо під сідлом.
Ця порода коней, переважно тюрксько-монгольського походження, склалася протягом багатьох століть на території сучасної Чітинської області від змішування коней древніх тюрків, що населяли Забайкалля, і коней монгольських племен.
В даний час велика частина має характерний тип з високими м'ясними якостями, хоча в останні роки набирає популярність верхове конярство.
Якутський кінь.
Якутський кінь (якут. сылгы або саха ата) - аборигенна порода коня, поширена в Якутії.
Порода виведена народною селекцією під сильним впливом природного відбору.
Ці тварини добре пристосовані до суворого клімату півночі.
Вони відмінно себе почувають тільки в тому регіоні, де вони живуть у природному середовищі.
Багато фермерів з інших областей намагалися завести у своєму господарстві якутского коня, але не всім вдається втілити свою мрію і розвести цих тварин.
Влітку якутські коні сильно худнуть, так як нормально пастися їм заважають незліченні комарі і мошки.
Для захисту тварин місцеві жителі палять в селах спеціальні дымокуры, які відлякують димом мух і комарів.
Придбати дану породу коней можна на спеціальних племінних заводах.
Хафлингер - ідеальний кінь для всієї родини.
Цей кінь хороший, як для спорту, так і для фермерства.
Коні породи Хафлингер невибагливі і витривалі, вони регулярно використовуються для роботи на фермах в Альпах.
Крім того дана порода коней є основою Австрійської кавалерії, з-за їх дивовижної стійкості і ідеальної психіки.
Мають добру вдачу, легко піддаються навчанню в різних видах робіт.
Доступні для експлуатації дорослими, дітьми і недосвідченими працівниками.
Коні породи Хафлингер можуть спокійно чекати годинами на одному місці, не створюючи жодних проблем.
Хафлингеры відомі своїм довголіттям: термін життя до 40 років, репродуктивний період - до 30 років.
Циганський упряжний кінь.
Циганський упряжний кінь (інші назви: тінкер ірландський коб, ірландська робоча, ірландська пегая) – порода коней, виведена в Ірландії.
Тінкер – це німецька і голландська назва даної породи.
Ірландці його не вживають, так як це слово цигани вважають образливим.
Тут більш поширеною є назва «коб».
Під цим терміном розуміють коня з невеликим зростом, приземистого, масивного і щільно збитого.
На сьогоднішній день циганський упряжний кінь знайомий майже в кожному куточку світу і стає все популярнішим.
Найбільшою популярністю ці тварини користуються в Америці.
Вони, як і коні фризької породи, мають дуже високу вартість.
В той час, як кінь менш знаменитої породи оцінюється до тисячі доларів, циганський упряжний кінь або фриз коштує від десяти до двадцяти п'яти тисяч доларів.
Фризький кінь.
Фризький кінь, Фриз - порода коней, виведена в Фрісландії, провінції на півночі Нідерландів.
Ця порода відрізняється від інших своїми фризами (це довгі ворсинки від пута до вєнєчка).
Фризька порода коней належить до корінної голландської породи, вигляд якої сформувався більше семи століть тому.
Взагалі, згадка про фризи в історичних джерелах зустрічається на тисячу років раніше, але їх опис мало схоже на коней сучасної породи.
У ті часи це були непоказні, невисокі, але дуже працездатні конячки, на яких фризькі вершники воювали, а фризькі селяни орали.
Фризька порода коней невибаглива.
Вони легко переносять зміну клімату, рідше хворіють.
Наявність пишних щіток на ногах, всупереч думці багатьох, не викликають утворення мокріцов та інших хвороб ніг, навпаки, весь бруд і бактерії залишаються на фризах.
Ахалтекінський кінь.
Ахалтекінський кінь, або ахалтекінець - верхова порода коней, виведена на території сучасної Туркменії, імовірно, близько 5000 років тому.
Це найдавніша з культурних порід, що зробила вплив на багато порід.
Відноситься до числа чистокровних порід, так як є еталонним верховим конем і протягом 5000 років не мала схрещувань з іншими породами.
Добре пристосована до сухого жаркого клімату і чудово акліматизується в інших умовах.
Порода походить від місцевих коней, які належали до кочівників Середньої Азії.
Ці коні були відомі ще 3500 років тому.
Вже тоді ахалтекинські коні різко відрізнялися від інших коней завдяки своєму високому зросту, сухій статурі і витонченості.
Завдяки такому змістом ахалтекинських коней у них сформувався особливий характер і зовнішні дані.Протягом століть зовнішні дані ахалтекінських коней не змінилися, сьогодні вони виглядають, як і в давні часи.
https://curious-world.ru/
Переклала на українську мову 9.02.20 6.15
ID:
864194
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.02.2020 06:44:44
© дата внесення змiн: 09.02.2020 08:48:27
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікавий матеріал. 
Щось не задумувалась якої породи коні, але є такі гарні, що очей не відвести. 
