Моя мила, моя люба,
Ти – моя доля!
Розсій свої сумніви,
Як вітер із поля
Розсіває хмари в небі,
Дивись – сонце сяє!
Так і в тебе, моя люба,
Сумнів хай зникає,
А з ним і зло неправдиве.
Вітер в полі віє...
Моя люба, моя мила
Про кохання мріє!
А з ним погодитися, прийняти
Не придбає сили!
Пречудова моя люба,
Найщиріша мила!
Ти признайся, покохайся,
Пригорнись зі мною.
Та де ж тую правду взяти,
Щоб була з тобою?
Покорися, похилися,
Якщо любий тобі,
Як тополя, що під вітром
Похилилась в полі.
Покорися, помолися
І повір в кохання.
І любись зі мною мила
З вечора до рання.
2007
