ЗАКОХАЛАСЬ ОСІНЬ У ЛІТО
Закохалась осінь у літо
У вирій,пташку не відпускає.
Ходить, гаєм поміж квіти
Калині пісню співає.
-Моє літо,літечко синьооке
Серед ночі зіронько ясна.
Освіти,маяком море широке
До берега веди корабля.
Я постою,мовчки біля моря...
І ,послухаю,як шумить прибій.
Помрію,про вічне у любові
І черпну,водицю із мрій.
Сонце,ласкою блакить залеліє
Поніжить,на золотім піску.
Під небом,мої думи зігріє
І намалюю, пейзажну красу.
Нехай на хвилях море плюскоче
Біла чайка кружляє надімною.
Голуб голубці про кохання воркоче
І відлунюють,дивоструни луною.
Там пахне, сіно трави запашні
Вітер,колише золоті жита.
Сяє,Сонце яскраве до землі
Дзюрчить,водиця з джерела.
Я доторнусь,крилом синіх гір
Зацілує,сонце у небокраю.
І Назбираю,зореквіт із лір
Вдихну,у щастя у пахощі раю.
М. Чайківчанка.