Колисало небо мрії...
Та вже день спіткнувсь об ніч...
Захід сонця - без надії!..
Лише відчай йде навстріч...
Причепилось в роки юні
почуття якесь крихке...
- Закохалася красуня!..
Та кохання те... гірке...
В ясний день - по тілу зорі!..
Місяць коле під ребром...
Вени зовсім вже прозорі!..
Дерті вірою, як склом...
Обсмалило пекло крила!..
Світ закрила ковдра тьми...
Груди каменем здавила!
Серце вкрилося слізьми...
Що ти з цим тепер поробиш?!
Обігріє пам’ять лиш...
- Там є той, кого ти любиш!
Та кого ти... не простиш...
Колисало небо мрії...
День змінила темна ніч...
- Я в пітьму йду без надії...
Відчай (чую) йде навстріч...
26.01.2020 р.
Художники Михайло та Iнеса Гармаш.
Сердце рвется...
Зацепились в поднебесье
вихрем радужным мечты...
- Миленький мой был чудесным,
но не дал мне теплоты...
С юных лет под сердцем рана!..
Жжет огнем... и спасу нет...
Незаконченная драма
отобрала солнца свет...
В ясный день – под кожей звезды...
Лунный лучик под ребром!..
Но в судьбы дороги жестки...
Сложно мне идти одной...
У души опали крылья...
Вера рвется в лоскутки...
- Я разлуку не просила!..
Вбили в ребра мне клинки...
Пусть рассыплет сильный ветер,
что улыбку унесло!..
Пусть исчезнут на рассвете
сказки сладких нежных снов...
Пусть растают в поднебесье
все наивные мечты!..
- Потому что в этой пьесе
не дождаться теплоты...
12.05.2021 г.
Художники Михаил и Инесса Гармаш.
