Я ще іду, бо я умію
іти. Минаю камінці.
Іду на дурня, на Росію,
на буквоїда чудасію...
І не іду на манівці.
Не хоч іти, ходи у баню
або до біса – у шлею.
Я поважаю римування,
а от лукаве мудрування,
хоч убивайте, не люблю.
Я вибираю на удачу,
не оминаю голосних
і не горюю, і не плачу,
а за штахетами глухих
нічого путнього не бачу.
Я обираю... навмання
і титлу, й кому – та, буває,
зозуля півня вихваляє,
що той підковує коня...
а клюне пєтя – оминає...
Оце і є – надзавдання.
