|
(комедія)
Бандити, як прийшли до влади,
мордують дурника-народ:
поміж собою не поладять –
хто має «рота», а хто «рот».
Прийшли бандюги
й до бабусі:
– Така стара, а ще живеш.
Як не заплатиш –
хрякне в вусі,
та ще й в ментовку
попадеш.
Та бабця в вухо бандюгана
сама як хрякне де з руки,
ще й відібрала два нагани,
на них тримала два курки.
Чкурнули хлопці по підмогу,
до бабці збіглись вороги:
«Стара, ти що – не віриш богу,
віддай квартиру за борги!».
Та вже й прогнали
із квартири:
бо в бабці
тільки гривня є
од мера,
що бюджет затирив,
з того –
по гривні й роздає.
Вже сіла бабця на подвір’ї
на купі кинутих речей.
– Нема ні бога,
а ні віри,
вже й сліз немає
із очей…
– Вціліла від голодомору,
та, мабуть, вже кати доб’ють.
– Чого сидиш? Дали ж комору,
диван на плечі – з тим і будь!
І бабця підвилась, крехтіла,
диван на плечі – і пішла.
На ринку
за диван купила:
сучасний танк
і два ствола.
Залізла в танк,
до влади править:
«І де ж тут той, що президент?
Що хабара за підпис править,
та вимагає ще й презент…
Так ось де сучи –
любі друзі,
ті, що забрали рідний дім!
Крадете, любі,
по заслузі…
Навчить-бо красти як…
А в тім…»
І пушку швидко так прицілив,
вже як шарахне в той палац.
Всі повтікали, хто був цілим,
іще прицілив, – бац! та бац!
Щоб вже якраз – контрольний постріл.
– А де ж прем’єр, той бандюган?
Сидить в клозеті втретє поспіль,
є в нього танки і наган.
Тож бабця
знову до базару.
Купила бомбу
із ядром.
Аж дивиться:
слуга хазара –
отой прем’єр –
іде з відром,
несе пальне до свого танку…
Щоб бабцю тую вбити враз.
психічну вигадав атаку
із покидьків,
отих зараз.
Якій там суд?! Які закони?!
Од крадіїв добра не жди…
А, може, знову «Регіони»,
чи, може, ті, що є жиди?
Посіли в танки й депутати
із президентом – танк на танк.
Та бабця всім спроможна дати
по дулі кожному.
Ось так!
І почалась за правду бійка.
«Оце, либонь, вже почалась».
Ціна тим покидькам – копійка.
Та й всім бандюгам сучим – зась!
На банду бабця наплювала,
чеку зірвала:
– Геть той гріх!
Із України геть, навала! –
та бомбу кинула у них.
І стався вибух
тої сили,
що всю навалу
геть знесло…
І тільки Боже, сивий-сивий,
іде у полі повз село.
ID:
858157
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 16.12.2019 14:31:03
© дата внесення змiн: 17.12.2019 13:52:09
автор: володимир мацуцький
Вкажіть причину вашої скарги
|
