Київ. Метро.
Їду на Дачу – треба забрати деякі нотатки, ескізи і малюнки.
Сиджу у вагоні на крайньому місці.
Біля мене спинами до дверей стоять троє – явно подружня пара і їх приятель. Віком десь до сорока років. У всіх трьох стрій – варіації чорного. Приятель не голосно, але і не тихо, жваво російською розповідає своє враження від екскурсії в якійсь монастирський комплекс, де знаходяться аж чотири православних храми. Його розповідь емоційна, він переповнений враженнями, а слухачі мовчки та уважно слухають його.
Спочатку я не звертав увагу на його розповідь – просто хтось трохи виділяється у загальному гамі у вагоні, бо я був занурений у свої думки. Але щось мов колючий дріт настирно дряпало мою свідомість. Став прислухатися і отетерів – його розповідь про відвідини монастиря та храмів в ньому, про святі місця була пересипана матюками. При цьому улюблене росіянами паразитне слово «б..дь» мало абсолютну домінанту – воно звучало майже через два-три слова в реченні і здавалось, що всі інші слова є тільки антуражем у розповіді.
Через три зупинки його розповідь припинилася. Тоді заговорив той, який слухав. Точно така ж висока російська мова.
А жінка уважно слухала їх, охала та інколи хіхікала.
Нарешті вони вийшли на зупинці.
А я?
А я пригадав як працював у Москві архітектором і в силу службових обов’язків мав спілкування із діячами культури, мистецтва і адміністрації високого рівня, а потім приїздив в Апрелівки, де мав квартиру, і всюди чув ту саму високу російську мову насичену матюками. Я тоді багато працював із наснагою в Бібліотеці ім. Леніна і навіть там можна було почути ту саму високу іконну російську мову.
А я пригадав, як на моїй пам’яті станцію Суково перед Москвою по Київському напрямку залізниці перейменували у Сонцеве.
А я пригадав, що правдолюбець Дубинський смачно високою російською мовою фактично паралельно до боротьбі за ідеї і концепції Зеленського впроваджує менталітет Рашизму, хоча в Раді він показує досконале володіння солов’їною українською.
А я пригадав, що в Інтернеті циркулює красивий опус «Матюкайтесь українською».
Холера ясна, а чому би тому ж Дубинському не використовувати, наприклад, всеукраїнський вираз «А щоб тебе підняло та гепнуло!» чи його західноукраїнський еквівалент «Шлях тебе трафив!»? Адже красиво звучить!
Довго ще буде проявлятися в нашому суспільстві оце «Дещо російське»!
29.11.2019
Ой, думаю, що правильно буде - «А щоб тебе ЛИХО гепнуло!» А другий вислів правильно - «А щоб тебе шляк трафив!» В перекладі з австрійської - "Щоб ти отримав (сердечний) удар!"
Дякую. Але австрійської мови нема і не було, бо там німецька. Вислів у Західній Україні дійсно такий, як ви показали, це говірка, а коріння її у польській мові. Це відлуння. Але яке це має значення? Все єдино красиво звучить.
