ЗАПЛАКАВ ДОЩ
Заплакав Дощ, постукав у віконце.
Душі рідної ніби він шукав.
Здавалося Дощу: там світить сонце.
Але ніхто йому не відкривав!
Лиш музика краплинами дзвеніла
Вона дощу, немов Весна, була.
Та серце - туга знову полонила
Як задивилась у вікно Луна.
Дощ не вщухав, знов у віконце, стукав.
Сестрі-Калині грона обривав
Неначе в кров розбив свої він руки
І ніби серцем під вікном вмирав.
Та зранку змовк, посивілий в задумі
Спочити ліг під ріднеє вікно
Тримав в руках Калини крила-руки
Які вже снігом першим замело.
автор Анфіса Букреєва-Стефко
Гарна лірика. 
