Лютує лютий, що нема морозу,
Тож лиє дощ, та вітер злий свистить.
Година пізня. Я смакую прозу,
А келих білого підсилює цю мить.
Насправді й дивно, як усе змінилось,
І я тепер - це досвід, що здобув.
Це все, що у житті з’явилось,
Що мріялось, та не здійснилось,
Усе що малося, й губилось,
Чого досяг й про що давно забув.
І світ змінився, вже не вірить Богу,
І сніг надворі взимку не лежить.
Лише сміттям вкривається дорога,
А ми мовчим. Доводиться з цим жить.
