І тільки тим, хто дихати вмів, хто кожного дня роздирав міраж за міражем
в часи, коли сонце грузло у болоті чужих залежностей і не було життя у воді,
я вірші хрипко голосив, які хтось називав неякісною травою чи то тупим ножем,
який ріже, ріже і нема від нього ні спасіння, ні алкоголю - ніщо не допоможе тоді.
Тобі потрібен лікар і операційна,
або знайди сам свої ліки, не тупи!
Хай прооперують твоє безцінне,
чувак, якщо не зможеш вижити (лети).
Допоки сохнуть губи і стіни обсипаються павутинням думки та брудного диму.
Теши, теши свою долю, теши - в цьому гряде щось невпинне й тверде.
Держи, держи її хвіст, вона ж бо втікати повинна, держи, ковтай гірку слину.
Це твоє останнє коло, остання війна, ніщо не важливо - ти сам і собою тепер
Тобі потрібен лікар і операційна,
солодко буде потім, зараз терпи!
Спаси в собі щось безціннне.
Живи (помри), живи (помри).
А зараз, зараз прокидайся, бо на цій підлозі трава проросте між твоїх ребер, вставай
Шукай свою рибу, пливи, від берега в берег кидайся. Ось тобі я, ось тобі ми.
Все інше - лиш колір, ілюзія думки. Греби, допоки гребе, греби. Цей берег останній, знай.
Допоки війна, допоки пливуть під землею тіла. Живи, чувак, допоки – живи.
ID:
852590
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.10.2019 14:32:44
© дата внесення змiн: 25.10.2019 14:32:44
автор: Богдан Яківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
