Як вмієш - так несеш свій біль
І важиш ти його по-свому
Сумлінь шматки - у перець-сіль
Віддайте почесті святому
Все далі вверх, під гору хрест-
Гріхи у душах, серці, вчинках
Між нами - Бог і його Перст
Між нами - зародки в личинках
Так, люди тануть у півлюд,
Аж небо клякне від утоми
Відсутність суті - в цьому суть,
Зірки десь падають у коми
До свого - свій та й по своє,
Шукає крихітку проміння,
Бо біль у кожному снує,
Як той павук по павутинні.
Куди ж іще? До свого - свій,
Хіба чужий мож зрозуміти?
Серед марнот життя та мрій
Не розтрясти таких зуміти...
Н. Карплюк - Залєсова
13.04 19.
