Пожовкле листя падає до ніг,
міські вкриваючи дороги,
а звідусіль луна дитячий сміх,
до зими ще зовсім трохи.
І вітер зовсім не вщухає,
напевно хоче листя понести,
людські незгоди задмухає,
щоб в пам'яті не берегти.
А перехожі зовсім не зважають
і думають лиш про своє,
минуле відпустити не бажають,
байдуже їм на відчуття твоє.
Завжди дивіться хто навколо,
не важко вам - допоможіть,
людині простягніть долоню
і вчинком цим ви дорожіть!
