Гарцює день, відколи сонцеликий
Настане ранок і розбудить все.
Не спить ніколи в світі тільки лихо,
Що муки людям кожен раз несе.
Гарцює день до вечора удома,
Де стільки має засвітла зробить,
Він птахом облітає всі роздолля
І рідний край встигає боронить.
Гарцює день, не раз умившись потом,
Й на сході кров’ю землю встиг полить,
Щоб Україну визволить з болота,
Забути про кайдани й постоли.
Гарцює день, аж поки ляже вечір,
А там і нічка розіпне шатро,
Але й тоді міцні синівські плечі
Тримають мир, де Сян, Десна й Дніпро!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
