Ой нічка - подружка,
у своїй красі купаєш,
наче у росі.
Даєш сил запал,
з Душі знімаєш важкий тягар.
Ніченька - пташка,
сприйми мою сирітку Душу,
дай їй щастя краплину,
жени ношу не щасливу.
Чому я кожного дня,
ніби по-склу ходжу,
у волю навіть дихати не можу,
не відпускає біль.
Ніченька, ти блукаєш по моїх слідах,
скажи мені в цій тиші,
що зі мною буде на життєвій межі.
Бринить моя чуттєва сльоза,
а я тобі кажу,що то краплинка дощова.
Більше терпіти не можу і не хочу ,
буду зіронькою горіти, а не тліти.
