Я спитаю: - Ну, як Ви, тату?
А чи серце не ниє знов?
Справ нагальних у Вас багато...
З Вами поряд - моя любов.
У житті своїм натрудились,
Руки маєте золоті...
Юним хлопчиком опинились
На безумній отій війні.
А війна не щадила, тату:
Смерть брела за солдатом вслід.
Від осколкової гранати
Він, підкошений, в трави ліг...
Нас з тобою могло не стати -
Божа воля на все в житті.
Я, малою, шукала, тату,
Шрам отой на твоїм чолі...
Доню крихітну брав на руки,
Милувався і цілував...
Я любов цю віддам онукам,
Аби рід твій щасливим став.
В нашім світі - тривог багато:
Знов безумець війну збудив...
Юні хлопці - землі солдати -
Захищають отецький дім...
Хай скінчиться війна проклята!
Батьку рідний, єдиний мій...
Тільки ж ти вже не з нами, тату, -
Нині - горбик землі німий...
І зійшлись тебе поминати
Донька, внуки - твоя рідня,
Світової війни солдата,
Мого батька - й хранителя.
Так сумно, що втратила дорогу людину - ще зовсім малою. Усе життя - без батька. Плакала сьогодні, чомусь такі дні нині особливі, наповнені спогадами і роздумами.
Дякую за розуміння
