Вертаємо у ті часи,
коли були ми селюками
і майоріло перед нами
майбутнє в маєві краси.
Минають весни і літа
і юні роки відлетіли,
та не досягнута мета,
угодна і душі, і тілу.
Нема нікого на посту,
аби не лізли до корита
свинячі рила неумиті...
Не оминути суєту.
Не зрозуміти каламутне,
що вимагає одкоша.
Наляпане і недоступне
нехай викреслює душа.
А що порадує? Нічого
немає іншого як ці
слова... Та ще дорога,
яка веде на манівці.
А скоєне не поміняти.
Діла говорять за слова.
Усе обіцяне – халва,
тому і оцету багато.
Та агітують пустомелі
за недолуге казна-що...
У рейтингу – або ніщо,
або паяци-менестрелі.
Успішні – коміки-шути
та перехвалені поети –
очільники-авторитети...
І думаєш, – кудою йти,
якщо ознаки висоти
церковні миші інтернету?
