Лиш кухні нашої інтим
І кухні нашої секрети
В руках тримали лише ми
Із заздрістю дивились силуети...
І тонким льодом, навпростець
Крокуючи зустріли осінь
Не календарну осінь, ні
А ту, де душі стали босі
Загальна їжа- несмачною
І шлях загальний- прісним хлібом
Вїдався в очі. Вже затісно...
Давили стіни, стеля,й все набігом.
І обережним запитанням із душі
Просте, та кухні нашої здригнулось
- Тебе до мене тягне?...аж ніякось ..
А ти, рідненький? Вибач. Вітер свище. міражі..,
Нутро лише ридає жваво, бо живе,
А інородний вже у нашій кухні
І вже торта кусок гризе, йому не зле
Уже постеляно йому, його тут люблять
А вчора ще, в моменті одкровення
Свята-святих споглядала на нас
На двійко дурників, що втратили свій час
У пошуках чуттів..(А той вже жре варення)
І бачить як секунду поспіль
Букет принесений зрадливою рукою
Одним дав радість, іншим- досвід.
Розбитий посуд, як й душа, двух рідніх, в кухні...