У березні брунькуються дерева,
Земля, спочивши, будиться від сну,
Береза біла, наче королеву,
Сережками стріча свою весну.
З-під снігу нива дружно зеленіє,
Струмків тонкі мелодії звучать -
Це сонце так свою планету гріє,
Що десь тепла не треба позичать.
Садів цвітіння вже не за горами,
І час надій прискорює ходу.
Нехай же наша радість не розтане,
Мов промінь на тоненькому льоду.
Яке це щастя - красний світ любити!
Творити правду, засівать зерно,
На жаль, добром, мов дивом дорожити
Цей грішний світ забувся - і давно.
Молюся вам, великі, славні предки,
Та й повертаю очі до Творця:
Хай в березні, як ті святі дерева,
Людським добром брунькуються серця.
як мудро і гарно написано! 
