«Тиха украинская ночь…»
На небі зорі ясноокі.
И мысли улетают прочь.
Летять від мене в степ широкий.
Но горечь в сердце не унять,
І сльози по щоках нестримно.
Ведь не принять и не объять
Чому в краю вишневім зимно.
Качая нежно колыбель,
Плела співаночки матуся.
По-русски говорю теперь,
А українською молюся.
Мой край родной,тебе пою,
І роси вранішні збираю.
Страну свою не узнаю –
Мене байстрюччям називає.
За что обиду я терплю?
І всюди кривда запаніла?
Как прежде, родину люблю,
Хоча летять у серце стріли.
«Тиха украинская ночь…»
І соловейко душу крає.
Никто не сможет мне помочь.
Хоча надія не згасає…
