***
Знаєш, діду, твій погляд мене зігріває –
крізь роки, кілометри, межу вікову.
І хатинка твоя, і криниця за гаєм,
де колись мене вчив ти косити траву.
Через довгий струмок перекинуті кладки –
символічні мости у моєму житті
до людей, до країн. Із собою на згадку
взяла я краєвиди і пахощі ті.
Незабутні слова твої: «Що ти читаєш!»
і знаменний дарунок – старенький «Кобзар»!
Ти навчив мене небо читати, ти знаєш? –
краще, аніж дитячий зірковий буквар.
Ти навчив мене зорям і сонцю радіти
і триматись, коли підкосила журба.
І могутній Дніпро, і струмок той тендітний
в серце сили вливають, коли я слаба.
Он, далеко між хмарами над небокраєм
закликає нестримно і впевнено йти
зірка, мов поводир непохитний. Я знаю:
це ти!
25.03.2019
Фото з Інтернет
