СЕЛИСОК
Пахнуть промені сонця,
Що сідає за обрій.
Поволокою пара
Над рікою тремтить.
Пишність трав пломеніє ,
Луг квітками рясніє,
Навкруги - ліс,як сторож,
Величаво стоїть.
Старий дуб притомився,
Відпочити спинився,
Споглядає прозорість
Розмаїття буття.
Шелестять в травах коси -
Постелились покоси.
Ген, в діброві, зозуля
Все кує на життя.
Десь ти там, зозуленько,
Мою знаєш спокусу,
Що зелені поліски
Розчинились в мені,
Що любила із віку
І любити я мушу:
-Ліс! - предвічную казку,
Рай своєї землі.
30.06.2001р.
