Ранок прийшов і пішов так несміло...
День закидає сідло на коня.
Я так чекаю, коли ж ти так вміло
Візьмеш за повід вечір щасливого дня.
Вечір прийшов і пішов так несміло...
Ніч закидає сідло на коня.
Я так чекаю, коли ж ти так вміло
Візьмеш за гриву ранок щасливого дня.
Ріки життя протікали сміливо...
В бистрих потоках купала коня.
Ти лише зрідка хапав полохливо
Тепле сідло від вчорашнього доброго дня.
Йшли холоди...Гріло сонце несміло...
Дні не спішили сідлати коня.
Як же так вийшло, що двоє не вміли
Взяти за повід вечір щасливого дня?
