МОЯ, ТИ, ПІСНЕ
Моя, ти, пісне, що летиш від Бога!
В цю ж саму мить - відтворюю тебе.
Мчить наболівшая сердечная тривога,
Рожевії світанки і небо голубе.
Не треба сплаву золота із міддю-
Отримувати підлість крізь любов,
Бо праведність життя є завжди ціллю
І невгамовна блаж: любити знов і знов.
Дай, Небо, бачити свої провини,
Вміти прощати образи недругам.
І крий, нас Боже, бути без вини винним!
Й склоняти голову, набік, дарам.
Знаю, однак, діє закон Всевишній...
Спалахом вій відкрию новизну.
-Я так люблю цей світ!- Хоча він грішний!
-Врешті, життя- нема без ,,полину".
02.01.2017р.
