Моя безтяма рук вже вмерла
Просто зима її одного разу зжерла
Торкаюсь до твого білого тіла
І відчуваю-ти перегоріла.
Кудись поділись іскри підсвідомості
Коли літали ми у невагомості
А поцілунки були солодші аніж мед
Ніхто не знає що з ним буде наперед.
У моїх снах я вже тебе не бачу
За молодістю не сумую і не плачу
Безтяму рук вгамовую в роботі
Проходять роки в самотності й скорботі.
Ті Янголи, що нас раніше піднімали
Давно уже до нас не прилітали
Усе минає-старість на порозі
Кохання повернути ми не в змозі.
28.01.2019
