Стоїть непорушно граніт, чимось схожий на погруддя людське.
На плечі йому спадають чисті, водяні пасма волосся.
І росянистий чуб сріблиться на лобі, де струміння гладке.
Це незабутнє, прекрасне видовище від Бога взялося.
Загадка Всесвіту - водоспад, куточок краси України,
Ансамбль води і каміння, здатний квітнути перед очими.
Контрастна дійсність, чарівне явище та яскрава картина.
Краса і велич падаючих вод карпатських рік незборима.
Вслухаюся в говір ріки, співучість її, у рівний подих.
Вируючи і шаленіючи, вона падає в безодну,
З уступу утворюючи хаос із піни, бризок і води.
Втомленості наче в природі нема, діє сила Господня...
Тому з часом знову тече тихо, спокійно, змиває сліди,
Де погляд не кинь, радість весни у рухливому плесі ріки.